Чи не найбільшими цінностями лісів є їх вплив на клімат, атмосферу, виконання ґрунтозахисних, водоохоронних та інших корисних функцій, оздоровленні, забезпеченні культурних та інших потреб громадян.

Лісові біогеоценози впливають на оточуюче середовище як біологічна система, виділяючи в зовнішнє середовище речовину та енергію в процесі фотосинтезу, дихання, транспірації та ін. Крім того, лісові фітоценози відбивають і поглинають сонячну радіацію, затримують частину атмосферних опадів, конденсують водяну пару, затримують пил, переводять поверхневий стік у внутрігрунтовий та ін.

Для порівняння, середньовікові соснові насадження I класу бонітету з повнотою 0,8 виділяють в рік 10,9т/га кисню, березові -10,8, осикові - 9,7 т/га. Тому охороні лісів від самовільних рубок приділяється постійна увага як органами лісового господарства так і правоохоронними органами.

Разом з тим, це питання не перестає бути актуальним. У 2012 році, порівняно з 2011 роком, кількість лісопорушень збільшилася майже вдвічі – з 65 випадків до 106. При цьому розмір шкоди, заподіяної лісу у 2012 році, зменшився втричі.

І справа не тільки в складності забезпечення превентивних заходів, виявлення лісопорушників, а й у недоліках існуючого законодавства, відсутності належної співпраці прокуратури і міліції з однієї сторони та лісової охорони – з іншої (яка, до речі, теж є правоохоронним органом).

Здавалось би, склали на встановлених осіб протоколи про адмінпорушення, притягнули до адміністративної відповідальності, а інші матеріали направили до органів міліції для порушення кримінальних справ і можна здихнути з полегшенням. Але ж ні. Саме після цього починаються «хождения по мукам», які умовно поділяються на дві категорії: ті, які ми собі створюємо самі і ті, які нам створюють колеги – правоохоронці.

Наші проблеми – це наші неуважність і неповага до вимог закону. Враховуючи, що люди, які працюють в органах прокуратури, читати вміють, наша неуважність до відповідей на банальні питання в бланках протоколів та постанов про адміністративні правопорушення (помилки в написанні прізвищ порушників та кваліфікації порушень, відсутність необхідних особистих даних порушника тощо), виливається в приписи прокуратури про усунення порушень та вимоги про притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності.

Ще більш серйозні проблеми чекають лісівників, якщо особа, що вчинила порушення, не встановлена. Тобто це ті порушення, які виявляються випадково або під час проведення весняної і осінньої ревізій лісових обходів. В цьому випадку неминуче спілкування з міліцією для якої незаконна порубка лісів невстановленою особою, як правило, стовідсотковий «висяк», який негативно впливає на «виробничі» показники. Зрозуміло, що в такому випадку міліція намагалася позбутися таких матеріалів, відмовляючи в порушенні кримінальної справи. А у самої лісової охорони відсутні правові підстави і можливості проводити оперативно-розшукову діяльність.

Разом з тим, якщо навіть особа, що скоїла незаконну порубку буде встановлена, постає питання, чи є шкода, заподіяна цією особою, істотною.

Біда в тому, що кримінальними та адміністративними кодексами не визначений конкретний розмір шкоди за наявності якого порушується кримінальна справа, тобто чинне законодавство не розмежовує адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення незаконних рубок. А це означає, що істотність шкоди є поняттям оціночним і повинно вирішуватися в кожному конкретному випадку.

Так, науково-практичний коментар до статті 246 Кримінального кодексу України містить посилання на те, що предметом даного злочину є дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду. За ст. 246 кваліфікується посягання на сироростучі (живі) дерева і чагарники, які знаходяться на пні (не відділені від коріння), у т.ч. порубку сіянців, саджанців, підліска.

Під порубкою розуміються повне відокремлення дерева або чагарника від кореня будь-яким способом (спилювання, зрубування, повалення транспортним засобом тощо); викорчовування - видалення деревостану з корінням; пошкодження дерева або чагарника до стану припинення росту (наприклад, відокремлення основних гілок від стовбура дерева, глибокі насічки на стовбурі дерева).

У справах про злочини, відповідальність за які передбачена ст. 246 КК, шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу; виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту; тощо.

Таким чином, для того, щоб правоохоронні органи порушили кримінальну справу за незаконну порубку лісу, працівники державної лісової охорони повинні довести істотність заподіяної шкоди. Але оскільки це поняття оціночне, не факт, що правоохоронці погодяться з доводами лісової охорони.

Але, припустимо, що суд врахував всі обставини, погодився, що шкода дійсно є істотною і притягнув злочинця до відповідальності. Або лісова охорона виконала всі вимоги закону і наклала на порушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Залишається не менш важливе завдання – стягнути заподіяну лісу шкоду.

Раніше все було просто. Є вирок суду або постанова у справі про адмінправопорушення, які набрали законної сили. Готується позов або відповідні матеріали направляються до органу прокуратури і суд, як правило, виносив очікуване рішення про стягнення з порушника на користь держави… Декретом України «Про державне мито» лісгоспи, при поданні позовів про стягнення шкоди, заподіяної незаконними рубками, були звільнені від сплати державного мита. Ця норма була цілком справедливою, оскільки лісгоспи відстоювали інтереси держави, а стягнуті з порушників кошти потрапляли до державної казни.

На сьогодні державні лісогосподарські підприємства, у випадках захисту інтересів держави по відшкодуванню шкоди, заподіяної лісу, поставлені на один щабель з приватними особами, які відстоюють власні інтереси. Без сплати судового збору такі позови не розглядаються.

Так і працює наша лісова охорона, безправний та соціально беззахисний правоохоронний орган.

Я зовсім не хочу намалювати образ лісника з білими пухнастими крилами та німбом над головою. В житті буває все. Але хочу застерегти лісівників від проблем, які ми створюємо собі власними руками.