На дворі прекрасна пора року – літо. Розпал відпусток. Хтось відпочиває на дачі, хтось поїхав на море, а хтось полюбляє відпочинок в лісі – збирає ягоди, гриби, лікарські рослини. Якщо вам під час приємного відпочинку в лісі доведеться зустрітися із змією не бійтеся, перш за все подивіться на її голову. Найчастіше це може бути звичайний вуж, голова якого прикрашена двома жовтими плямами – боятися нема чого. Нехай собі повзе у своїх справах, а ви крокуйте спокійно далі. Переслідувати вужа вам не варто – він не отруйна змія.

ивуть вужі на берегах річок, озер, у трав’яних болотах, а також у лісі серед кущів. Вони добре плавають, звиваючись зигзагами і виставляючи над водою голову. Риб вони майже не чіпають, віддаючи перевагу жабам та ящіркам. Дуже полюбляють грітися на сонечку. Для цього вони обирають зручні місця – купи каміння, гілки дерев, що звисають над водою. У спеку вужі опускаються на дно водоймищ, щоб на деякий час охолодитися.

Вужі періодично линяють, скидаючи роговий покрив, який в міру зростання стає затісний. Для цього вуж обирає вузькі щілини і, проповзаючи крізь них, легко вивільняється від старої шкіри.

Зазвичай вужі сягають довжини 1 – 1,5 метри. Вони мають чимало ворогів. На них полюють шуліки, орли-змієїди, зрідка лелеки, а із звірів – лисиці, борсуки, норки, куниці. Коли настає зима, вужі впадають в заціпеніння, попередньо сховавшись у безлюдні місця, куди менше проникає холод – у глибокі нори гризунів, тріщини ґрунту, купи каміння. Навесні вони пробуджуються і залишають свої сховища.

Вужі абсолютно нешкідливі. Їхній роздвоєний язик служить їм органом нюху та дотику. Не треба вужа позбавляти життя. Його можна вільно брати до рук. Потрапляючи в неволю, вуж стає зовсім ручним. Одомашнену змію потрібно купати, не забувати про воду для пиття. Та все ж таки найкраще вужеві жити на волі. Шановні відвідувачі лісу, не вбивайте цілком безпечних для Вас живих істот. Не знищуйте, нізащо, ні про що, безневинних плазунів на їхній території – у лісах, водоймах, на полях.