З настанням весни починається масовий виїзд на природу, тобто до лісу. Відпочиваючі з цікавістю розглядають кожну нірку, дупло чи гніздечко. При цьому не задумуються, що там хтось мешкає. Ідучи лісом, не слід виявляти надмірної цікавості, заглядати без потреби в різні потаємні місця – в дупла, печерки, гущавину. Хтось там, напевно, живе, затаївся, приготувався дати відсіч кожному, хто вторгнеться на його територію. Кожен відвідувач лісу повинен знати, що звірі також, як і люди мають свої домівки, які потрібні їм на випадок негоди, захисту від хижаків, для перепочинку і щоб вивести потомство.

Найпоширеніше звірине помешкання - це нора. Найдовші нори – лабіринти, споруджують борсуки. Їхні нори мають два - три поверхи, кілька виходів і входів, вентиляцію. Лисиці, тхори, горностаї, ласки, видри, дрібні гризуни можуть селитися і в чужих норах.

В дуплах, шпаківнях, а часом і в старих воронячих гніздах поселяються білки, вони мають по декілька домівок і змінюють їх при потребі. Куниця постійного житла не має, вона тримається житла тільки під час виводу малят. Увесь інший час вона блукає лісом, відпочиває там, де застане її день.

Лосі, олені, козулі, зайці постійних сховищ не споруджують, відпочивають на землі, снігу. Кілька разів підряд одне й те ж лігво можуть використати дикі свині. Вони розпушують лісову підстилку, нагортають хмиз, листя, траву і вмощуються в центрі спорудженої купи.

Прогулюючись лісом, варто пам’ятати, що кількість жителів дикої природи з кожним роком скорочується. Це відбувається через недбалість людей, яким хочеться все знати і побачити, тому не потрібно руйнувати нори, збивати гніздечка. Пам’ятайте, що ми всі – частинка природи. І саме природі ми зобов’язані своїм існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю. Дотримуйтесь елементарної культури поведінки в лісі, виховуйте її в свої дітях. Бережімо природу, бо цього за нас не зробить ніхто.