Далі, вище, починається мішаний ліс, густішає і густішає: і дуби, і липи, і явори, і ясени, і берези. Скільки тут тіні й сві­жості - сонце не сонце', спека не спека.

А як пройде злива, усе тут пахне водою, ніби губка насиче­на, і густі тумани підносяться і звиваються над коронами де­рев. А скільки під ногами гриба всілякого, топчешся по слизь­ких, старих бабках з м'якими капелюхами, по білих, твердих хрящах-гірчаках, по рожевих і синіх сироїжках, по червоних білокраплистих мухоморах.

А скільки тут шуму всілякого! Птахи літають поміж гіл­ляччям, шмигають дикі голуби, десь вистукує дятел у дупляву липу, десь дзвінко і лунко кряче крук. А там шмигне маленька метка тінь з гілляки на гілляку. Білочка. Вона, бідачисько, за­дивилася, перейнялася тим і хоче швидше зникнути;

А далі, у долину, місцями галявини з травою високою., і кві­тами, і суничником'. І чагарники молодих дерев - грабини, ду­бини, ясенини. Тут і пташки інші, не круки і не голуби, а со­ловейки та синички, та жовтобрюшки, та всяке інше дрібне й крикливе створіння.

помічник лісничого Голованівського л-ва

В. Животовський