Каталог статей

Коли тануть сніги

Коли тануть сніги і зі стріх капає вода, коли можна на повні груди вдихнути цілющого повітря, зустрічає свій день народження прекрасна жінка - Валентина Трохимівна Олійник. Народилась вона 8 березня 1942 року в Голованівську в багатодітній родині. Батьки Валентини Трохимівни з юних літ працювали в колгоспі, ростили семеро дітей. Діти війни… В цих двух словах поєднались всі радощі, сподівання, вся гіркота та жах їхнього дитинства. Виживали як могли, підтримуючи та допомагаючи один одному в тяжкі часи, тому їхніми визначальними життєвими принципами назавжди залишились доброта, самовідданість і милосердя людської душі у всіх її проявах. Та йшли роки, пливли швидкоплинною річкою, щоразу приносячи приємні та щемні подарунки від долі. Після школи було навчання в в Чорноліській лісній школі 1959-1960рр.. З 1962 по 1967 - незабутні роки студентства у Львівському лісотехнічному інституті на факультеті лісового господарства. Одруження з коханим Михайлом, з яким мала взаємну симпатію ще з шкільної парти, з 2-го класу, і яка невдовзі переросла у щирі почуття. Народження сина Всеслава та доньки Ірини – чи не найщасливіші віхи в житті Валентини Трохимівни і, нинішня велика радість, турбота і любов – дорогі онучата: Тая, Машенька та Михайлик, яких обожнюють бабуся і дідусь, отримуючи від них стільки тепла та ніжності. Пригадуються жінці літа її юності: як не судилося було стати лікарем, як після провалу до медичного прийшла працювати до лісу, та так і прикипіла всією душею до нього… Пропрацювавши 2 місяці робочою вступила до Чорноліської лісної школи, далі був інститут. Валентина гідно здолала всі щаблі професійної кар’єри: техніка лісового господарства, майстра лісу, помічника лісничого, інженера по переробці, головного економіста. Їй пліч о пліч довелось працювати з такими легендарними постатями як: Бортнік Борис Трохимович, Герц Олександр Миколайович, Якименко Федір Давидович, Четверик Іван Іванович, Драч Василь Захарович. Ветерана праці чудову жінку, яка 31 рік пропрацювала головним економістом поважають всі без винятку лісівники, як колегу з високим почуттям відповідальності, професіоналізму, чуйну та доброзичливу людину, яка нікому не відмовить у допомозі. Двері до її кабінету, в прямому значенні, ніколи не зачинялись: комусь потрібна була допомога при складанні звіту, хтось із спеціалістів потребував підказки як проаналізувати фінансово-господарську діяльність, а комусь потрібна була проста життєва порада. Валентина Трохимівна радо передавала свій досвід молодим спеціалістам. Не цуралась жінка суспільної роботи, активно виконувала громадські доручення: була скарбником профкому, громадським кореспондентом районної газети, розповідаючи в своїх статтях про людей праці лісового господарства. Та хіба можна назвати життя людини абсолютно вдалим без друзів, цікавих подорожей, захоплень? Валентина Трохимівна навіть на заслуженому відпочинку не уявляє себе без різноманітних турбот, без друзів, без щирого спілкування. Всю себе без останку вона віддає дітям та онукам. Вона навчила їх помічати все прекрасне на землі, цінувати і зберегти в своїх серцях на все життя. Бабуся Валя для них є берегинею їхнього казкового дитинства. Чи не найулюбленішим дійством для них є свято Івана Купайла – духовне свято єднання людини з природою. І хто знає, можливо хтось з онучат Валентини Трохимівни в майбутньому захоче стати лісівником?!
1 2 3 4 5 Категория: Мои статьи \| Добавил: NIC (14.03.2012) \| Автор: Любов Осіпенко
Просмотров: 1116 \| Рейтинг: 0.0/0