А потім облікують кожне зрубане дерево, одягнувши на cтовбур «сучасне намисто»

Впровадження єдиної системи електронного обліку деревини має запрацювати у всіх лісогосподарських підприємствах країни до кінця року — таке завдання на початку літа ставив голова Держагентства лісових ресурсів України Віктор Сівець на всеукраїнській нараді на Рівненщині (див. «Голос України» за 12 червня).

Електронний облік деревини діє

На Закарпатті держпідприємство «Ужгородський лісгосп» стало пілотним у реалізації цього інноваційного проекту. Отож у середині червня тут уже провели практичний семінар, яким керував начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Ігор Фізик. Запросили директорів усіх держлісгоспів області й відповідальних за ведення електронного обліку фахівців, а також керівників ОДА і — що найцікавіше — начальника відділу інформаційних технологій військових лісів Словацької Республіки Мирослава Чонграді, який презентував ведення електронного обліку у лісах сусідньої країни. Адже там цей спосіб діє понад десять років. І цілком себе виправдав. Навіть під час кризи.
Директор «Ужлісу» Іван Костів, знаний і авторитетний у галузі керівник, уже тоді констатував про готовність іти цим шляхом. Для цього в лісгоспі вже були комп’ютерні технології та відповідне програмне забезпечення: насамперед комплект для кріплення бірок, термопринтер і кишеньково-персональний комп’ютер. Освоїли. «Головне завдання цієї новації — підвищення якості обліку деревини, зменшення кількості документообігу і викорінення такого ганебного явища, як незаконні рубки. Воно досягнуте», — каже І. Костів.

Навколишні дубові гаї — легені Ужгорода

— Чим відрізняється наш держлісгосп від інших сімнадцяти закарпатських? — перепитує Іван Васильович. — У нас, до речі, в єдиному господарстві група лісів головного користування становить найменший обсяг — 3600 гектарів у буковому господарстві. Це трохи більше четвертини з усіх 17201. На 90 відсотків наші ліси охоронні — водозахисні, рекреаційно-оздоровчі, природоохоронного й історико-культурного значення. Тому до них застосовується спеціальний режим господарювання: проводяться лише санітарні й рубки догляду та заходи підвищеного естетичного вигляду. Адже навколо міста Ужгорода в радіусі десяти кілометрів виділена спеціальна рекреаційна зона, яка має вагоме значення в оздоровленні населення найзахіднішого обласного центру України. У місті й навколишніх селах найбільш заселена частина області — на квадратному кілометрі проживає 140 чоловік. Тож лише десять відсотків лісів — експлуатаційні.

У лісгоспі вже стало традицією кожної весни, крім упорядковування лісових доріг і стежок, криниць і місць відпочинку забезпечувати місто й навколишні села посадковим матеріалом. Як для створення лісових культур, так і для озеленення району. Ось лише один приклад. Торік, коли напередодні Різдвяних свят на площі святого Петра у Римі встановили пухнасту й гінку ялинку з Карпат, Іван Костів сказав при всій делегації Закарпатської області: «Посадимо плантацію нових ялинок біля Ужгорода під час весняної акції «Майбутнє лісу у твоїх руках». Єпископ Мукачівський Мілан Шашик благословив ці наміри. І ось навесні цього року в урочищі Сирий Потік під висовольтними лініями таки посадили дві тисячі дерев ялиці білої — за якийсь час тут виростуть лісові красуні, з якими в домівки закарпаців прийде величне свято зустрічі Нового року й Різдва.

Досвідчений і щедрий душею керівник багатий друзями

І взагалі директор «Ужлісу» дружить з багатьма відомими людьми — колишнім президентом Словаччини Рудольфом Шустером, знаними митцями, науковцями, колегами з інших областей, а також з-за кордону. Недарма біля будівлі держлісгоспу поруч із українським державним стягом майорить і прапор Євросоюзу. Сюди часто приїздять словацькі й угорські колеги: і за досвідом, і за новими ідеями, на які такий багатий і щедрий «директор Іван» — керівник працьовитий, шукаючий, успішний, а тому завжди доброзичливий і привітний.

Мені важко одразу назвати ще одного керівника середньої ланки області, котрий би так багато робив для просування доброго імені Закарпаття й України за кордоном. І не лише серед колег. У Костіва ціла плеяда зарубіжних друзів. З різних сфер діяльності. І не тому, що в чоловіка якісь меркантильні інтереси. Зовсім ні. Він уміє зав’язувати, плекати й підтримувати дружбу. Це дар. Й дуже добре, що своїм життєвим прикладом Іван Васильович пропагує вітчизняний стиль управління, професію лісівника й природоохоронця. Це європейцям дуже імпонує. Адже навіть у наших найближчих сусідів із десятка друкованих статей у періодиці чи стількох телерепортажів вісім-дев’ять українську дійсність відображають у негативному світлі.

— За 25 років доля звела мене з високопорядними керівниками з сусідніх країн, — зізнається Костів. — До прикладу, контора нашого лісгоспу знаходиться в селі Кам’яниця. Словацькі друзі називають її Кам’яницею-над-Ужем. Бо їхня — Кам’яниця-над-Цірохом. Різні назви річок, але однакові назви сіл. Чи не тому в нас надзвичайно тісні й плодотворні зв’язки. І професійні, й чисто людські.

Нещодавно провели разом із словацькими колегами науково-практичну конференцію, на якій була присутня, окрім лісівників і науковців Татранського національного парку на чолі з директором Петером Лішкою, Генеральний консул Словацької Республіки в місті Ужгороді Янка Бур’янова. Нова сторінка дружніх, обопільно корисних зв’язків розпочата з Гендирекцією військових лісів Словаччини, що розташована в Братиславі.

Угода про співпрацю підписана також з гендиректором об’єднання державних лісів Дебреценської й Саболч-Сатмар-Березької областей Арпадом Солочі. Після чергової конференції науковців і фахівців «зеленого цеху» України й Угорщини біля Невицького замку, де сто років тому вів лісову справу видатний угорський учений-лісівник Кароль Вагнер (1830—1879 рр.), урочисто відкрили пам’ятну дошку на тому місці, де стояв пам’ятник науковцю, знесений радянською владою (до речі, пам’ятник ученому стоїть і біля угорського парламенту в Будапешті).

І. Костів хоче відновити хоча б дещицю того, що створив тут колись Вагнер — насамперед, водойму з фонтаном і рідкісними рибками, посадити алею червонокнижних рослин, розширити уже закладений біля центральної садиби лісгоспу дендропарк. Його доглядають вихованці Кам’яницького шкільного лісництва — особлива гордість Костіва. Це 15 років тому він разом з педагогами вніс «свою інвестицію в майбутнє», заснувавши це дитяче лісове господарство. Варто наголосити, що шкільне лісництво визнано переможцем обласного конкурсу і стало призером загальноукраїнського. Дітям відвели розсадник, де вирощують посадковий матеріал, за ними закріплено частку лісфонду. Це підростають майбутні кадри. До речі, його вихованець Віталій Ковальчук після Львівської лісової академії працює в лісгоспі інженером електронного обліку лісопродукції. Саме його «пілотні випробовування» в «Ужлісі», жартують колеги, придалися усім колегам з інших лісгоспів Закарпаття. А досвід він переймав спочатку в словацьких друзів...
Ось так, у круговерті часу й простору, все влаштоване...

Факт 
«Ужліс» займає 17 тисяч гектарів в Ужгородському й Мукачівському районах у долині трьох річок — Ужа, Латориці й Тиси, де дуже сприятливий клімат і грунтові умови для зростання висопродуктивних дубових і букових лісів. За рік на гектарі приростає понад чотири кубометри деревини. Тут розташовується і унікальний 90-гектарний буково-дубовий резерват пралісу «Тепла ямка».

Факт
Від земель «Ужлісу» до словацького райцентру Собранці — 7 кілометрів. Тут спільний кордон по обидва боки об’єднує прагнення лісівників двох братерських слов’янських країн примножувати зелене диво Карпат, оберігати старі й садити нові ліси, дбати про поголів’я благородних диких оленів та інших звірів.

Із досьє «Голосу України»
Іван Костів народився 1954 р. на Тернопільщині. Після навчання у Сторожинецькому лісному технікумі служив у армії. Закінчив Львівський лісотехнічний інститут. Працював у Мукачівському лісокомбінаті техніком-лісівником, помічником лісничого, лісничим. У 1987 р. призначений директором Ужгородського лісокомбінату, з 1995-го — керує Ужгородським держлісгоспом. Заслужений працівник сільського господарства України, відмінник лісового господарства, відзначений орденом «За заслуги» III ступеня, відомчими нагородами. Голова облоб’єднання роботодавців Закарпаття, очолює також правління облфонду соцстрахування населення від тимчасової втрати працездатності.

На фото: Директор «Ужлісу» Іван Костів іде закладеним біля садиби лісгоспу дендропарком.