Каталог статей

Відомі не ім`ям своїм, а бідою

Чорнобиль… Це слово стало символом печалі і скорботи, символом трагедії, що сталася у ніч із 25 на 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції. Тиху весняну нічну тишу розірвало смертоносне полум’я зловісної пожежі невідомої раніше біди. Воно висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших.

Незважаючи на смертельну небезпеку, вогнеборці виконали присягу на вірність народу України. Пожежу було ліквідовано ціною життя відважних людей. Ми знаємо про героїв-пожежників – померлих і живих, а про тих людей, що прийшли слідом за ними, фактично мало що відомо.

В ті тяжкі для країни дні працівники підприємств, організацій та установ усієї України безпосередньо взяли участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя Кіровоградщини, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів.

І хоча далеко від міста трагедії знаходяться ліси Голованівського лісгоспу, його працівники не стали осторонь біди. Вже в квітневі дні до зони радіоактивного забруднення були відряджені добровольці, які одними з перших займались дезактивацією території, доріг, надавали допомогу в підтримці правопорядку та охороні забрудненої території.

На сьогодні у Голованівському лісгоспі працює два чорнобильці-ліквідатори.

Верстатник деревообробних верстатів Голочанського лісництва Вербецький Олександр Миколайович з 18 травня по 18 червня 1986 року охороняв м. Чорнобиль, м. Прип’ять та приналежні населені пункти від мародерів як співробітник МВС України.

Олійник Валерій Миколайович (нині пенсіонер лісгоспу) у «чорному» 1986 році з 2 жовтня по 31 жовтня у надзвичайно важких умовах виконував завдання по постачанню паливно-мастильних матеріалів у зоні радіаційного забруднення та побудові саркофагу над зруйнованим реактором АЕС, а у нічний час – роботи по дегазації та дезінфекції.

Активну участь у ліквідації наслідків аварії з 8 січня по 19 лютого 1987 року приймав тракторист цього ж лісництва Подуфалий Олексій Васильович.

Минуло чимало часу від дня Чорнобильської катастрофи, але й до цього часу свіжі в пам’яті ліквідаторів, людей великого морального духу та обов’язку, події тих днів. З великим хвилюванням Олійнику В.М. даються спогади про той час, коли механічні рόботи на ЧАЕС не витримували опромінення і виходили з ладу, а люди бригадами по 10-12 чоловік працювали над укриттям реактора по 2-3 години на зміну.

Головна прикмета Чорнобилю у тому, що людство ще довго буде платити здоров’ям і життям близьких та рідних. 21 лютого цього року після важкої невиліковної хвороби пішов із життя пенсіонер лісгоспу чорнобилець-ліквідатор Слюсаренко Олексій Миколайович.

За проявлені мужність і стійкість в дні випробувань на моральну зрілість чорнобильці-ліквідатори неодноразово нагороджувались державними і галузевими нагородами. Надзвичайно скромні і зазвичай тихі герої-ліквідатори і сьогодні «в бою» та мають відзнаки за високі показники вже у повсякденній роботі.

В день 27-ої річниці Чорнобильської трагедії я хочу від імені працівників Голованівського лісгоспу висловити щирі слова подяки усім нашим чорнобильцям. Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям ліквідовував наслідки аварії на ЧАЕС. Ми повинні пам’ятати поіменно героїв, які першими вийшли на лінію вогню. Пам’ятати біль і горе людей, які втрачали рідних, свої домівки, для яких життя розкололось у ту страшну ніч. Пам’ятати, щоб ніколи цього не повторилось, адже кожен із нас хоче, щоб і трава була зеленою, і вода чистою, щоб квітли сади і шуміли діброви.