Щовесни, коли тануть сніги, ми вшановуємо Великого Кобзаря — сучасника кожної епохи. 9 березня – знаменна дата в житті українського народу – День народження провісника незалежності України Тараса Григоровича Шевченка. І чим далі від епохи, в яку жив і творив поет, тим яскравішим стає його геній, велич і духовна краса, як борця за інтереси народу. Його світлим іменем осяяна наша земля.

Тарасове вогненне слово завжди наскрізь проймало серця всіх тих, кому близьке народне горе. Століттями по всьому світі захоплюються творами, поетичністю благовісних пророчих віршів, красою та силою ліричних і патріотичних пісень на вірші Шевченка. Творчість Тараса Григоровича стала дорогоцінним надбанням світової культури. Він розкрив світові волелюбну душу народу, його «Кобзар» вибухнув вулканом страждань та сподівань на кращу долю.

Хіба не по сучасному звучать слова, які вселяють віру в душу кожного справжнього українця:

І на оновленій землі

врага не буде супостата,

а буде син, і буде мати,

і будуть люди на землі.

Наскрізь проймає серця таке актуальне й нині, у часи боротьби за звільнення українських земель від ворогів-загарбників на Сході, вогненне слово поета: «Борітеся – поборете!», що пробуджує патріотичний дух і настрій — борця за свободу свого народу, неньки України.

«Кобзар» став заповітною книгою, мудрим наставником для багатьох поколінь, який навчає добра, вчить патріотизму, витоки якого – з батьківського дому, національної історії і рідної мови. Низько вклонімося Тарасу Шевченку в знак вічної пам’яті про Пророка — символа нескореності духу українського народу, який пробуджував і зароджував, підтримував і зміцнював в кожному — то піснею, то словом, то власним життям — правду і безмежну любов до людини.